"Основні відмінності у функціонуванні різних відділів головного мозку
полягають у тому, що в
лівій півкулі зосереджені центри переробки "вербально-знакової інформації в
її експресивній
формі", мови,
дискретно-аналітичної
оцінки,
а також найбільші
опорно-рухові центри, а
в совокупності. Півкулі
відносяться центри невербального, наочно-образного сприйняття та оцінки,
"розпізнання складних об'єктів, зокрема, людських осіб", центри вищих
психічних функцій, особливо емоційний, "як протиотруту проти агресії"
( А.
С. Мігунов)
проте обидва вони переробляють і поступають.
Лівополушарне мислення є
дискретним, аналітичним, оскільки з його допомогою здійснюється ряд
послідовних операцій, що забезпечують логічно несуперечливий аналіз
предметів і явищ за певною кількістю ознак Завдяки цьому формується
внутрішня несуперечлива модель світу, яку можна закріпити і однозначно
висловити.
Просторово-образне мислення є
симультанним (одночасним) і синтетичним, оскільки створює можливість
одномоментного "схоплювання" численних властивостей об'єкта в їх
взаємозв'язку один з одним і у взаємодії з властивостями інших об'єктів, що
забезпечує цілісність сприйняття. Цілісність
і гармонійна взаємодія обох півкуль є умовою природного і повноцінного
функціонування головного мозку,
оскільки (і знову становище, що вже стало класичним, становище) "афективне і
когнітивне життя є нероздільними, залишаючись в той же час різними".
Принциповим моментом для розуміння проблеми асиметрії головного мозку є нерівномірність
"дозрівання" функцій правої та лівої півкуль.
На це звертає увагу поступовий
перехід від конкретного, наочно образного мислення дитини до
вербально-логічного мислення дорослого.
І це не дивно, оскільки асиметрія є "динамічною освітою" і протікає
неідентично та несинхронно. Більш
ранній розвиток правої півкулі та пов'язаного з цим мислення обумовлено
природними причинами та підтверджено результатами численних досліджень.
Нерівномірність визрівання різних функцій організму відома давно, але мало
хто з дослідників у галузі художнього розвитку особистості звертав увагу на
вікові зміни нейрофізіологічних функцій кори великих півкуль.
Ситуація загострюється ще
й тому, що посилений
штучний, протиприродний розвиток ще незміцнілої вторинної та третинної
функцій лівопівкульної кори призводить до ще однієї втрати швидшого
пригнічення поки що домінуючої, але дедалі більше послаблюваної
правопівкульної функції кори головного мозку. Це
призводить ще й до того, що створюється якийсь вакуум управлінської влади в
організмі, коли права
півкуля вже не в силах виконувати всі функції (оскільки
вони все більше ускладнюються), а ліве
поки що не в змозі взяти на себе ініціативу, що домінує роль...
Це і є та "чорна
діра", в
яку випаровуються здібності та таланти; стіна, про яку розбиваються
нездійснені надії батьків та їхніх дітей.
Нормативна педагогіка лише пасивно споглядає дане явище, не роблячи нічого
для подолання його негативних наслідків, внаслідок
чого в процесі навчання у школі за допомогою лише пізнавальних засобів до її
завершення реально розвивається лише ліва півкуля випускника – школа
випускає "лівопівкульне покоління", серйозно обмежене у своїх можливостях.
Чому у масовій школі зазнала фіаско концепція Л.В. Занкова?
Ця навчальна програма в умовах масової середньої школи виявилася
нездійсненною, внаслідок значного навантаження учнів та нездатності
більшості з них виконати встановлені вимоги. До речі, про вимоги. Що ж стало
на шляху реалізації гарної ідеї. Виявляється зовсім небагато: природна
природа дитини та особливості її вікового розвитку, недооцінка яких привела
ідею до фіаско у масштабах системи освіти цілої країни.
Побачивши серйозні резерви в ранньому розвитку лівопівкульної діяльності
кори головного мозку, автори даної концепції не прорахували, що дана функція
до 10-12 років здійснюється лише групою первинних нейронів, здатних лише до
елементарних операцій, тоді як правопівкульна діяльність мозку, внаслідок
більш раннього визрівання, здійснюється внаслідок більш раннього визрівання.
Навантажуючи ще нездатні до складної діяльності нервові клітини лівої
півкулі головного мозку дитини, дослідники домагалися якраз протилежного:
значних перевантажень у логічному навчанні та нездатності більшості учнів
молодших класів до осягнення навчальної програми, що набагато перевищує їх
потенційний рівень.
Лівопівкульне мислення хоч і проявляється до 12 років, але обмежується лише
елементарними діями, оскільки
поки що немає того рівня розвитку, коли воно починає повноцінно
функціонувати, а тим більше брати на себе домінуючу функцію. Недооцінка
цього явища небезпечна взагалі, й у плані художнього виховання та утворень
зокрема.
Правопівкульна діяльність мозку до 12 років значною
мірою згасає. У концепції Л.В.
Занкова таке згасання просто неминуче, внаслідок спеціально організованих
непродуманих способів його пригнічення через значне перевантаження ще
незміцнілої, незрілої лівої півкулі.
"Вальдорфська педагогіка",
на першому етапі
навчання більший акцент робиться на художньо-творчі дисципліни,
що активно розвивають неформальне творче мислення та формують відповідні
творчі вміння та навички. При цьому даються елементарні відомості з області
точних і природничо-математичних дисциплін (ми вже знаємо, що ці операції
поки що малодоступні для недостатньо розвиненої лівої півкулі). Але у
підлітковому віці, після функціональної перебудови мозкової кори, акцент у
навчанні зміщується саме у бік логіко-математичних дисциплін.
Теоретично Штейнера (вальдорфська педагогіка) є своя сила і слабкості. Тут
усе добре збудовано з вікової точки зору, екологічно продумано, естетично
обґрунтовано та ін. Але, розвиваючись
у тепличних умовах елітарної школи та досягаючи при цьому блискучих
результатів у своєму розвитку, її випускники, безпосередньо стикаючись зі
складнощами та протиріччями реальної дійсності, були абсолютно не
підготовлені до зустрічі з ними. Про
це свідчать факти
численних самогубств на
ґрунті розладу внутрішніх уявлень із жорстокою дійсністю, який виявився
фатальним для витонченої, але малопристосованої до життя психіки
вальдорфських вихованців. Не випадково останніми
роками спостерігається стійке скорочення вальдорфських класів не тільки в
нашій країні, а й у європейських країнах.
Є через що Дитячий садок, ймовірно, - так, але школа все-таки повинна
готувати випускників до життя в сучасних непростих умовах.
Таким чином, утримання
активних функцій правої півкулі головного мозку в ранньопідлітковий період дозволяє
значною мірою зберегти їх у більш зрілому віці. Інакше вони зникають
безповоротно, спотворюючи на нейрофізіологічному рівні особистість (яка
навіть не підозрює про це)».
Докладніше.....