На головну сторінку                                                  Тексти промов

Я прибічник того, аби модернізація відбувалась в освіті активно й динамічно. Обумовлено на сьогодні це тим, що нові завдання стоять перед людиною, а значить освіта повинна готувати дитину до нових умов життя і нових умов діяльності. Це передбачає й використання, безумовно, тих методик, які виправдовують себе і які працювали й раніше. Але дуже важливо, щоб було оновлення, були нові, сучасні методики. І ось в даному випадку методика, яку можна коротко так назвати «ПіснеЗнайка» і яку я маю честь знати вже більше семи років і десь сприяв, будучи Міністром МОН України, початку цих експериментів, на мій погляд, є однією з таких сучасних і перспективних речей.

Чому? Ви знаєте, сьогодні перед освітою України є велика проблема. Це максимально наблизити навчання й виховання кожної дитини до конкретних здібностей цієї дитини. Тобто створити умови, коли дитина відбулася б саме на основі своїх талантів, на основі своїх здібностей. Я це називаю детиноцентризм. Не просто зачісування під один гребінець всіх дітей у класі, скажімо, а розпізнання кожного з дітей: його особливостей, його талантів, його якихось проблем. І побудову навчання й виховання на основі талантів, на основі здібностей. На мій погляд, саме методика «ПіснеЗнайка» дає можливість забезпечити ось такий індивідуальний підхід до дітей, забезпечити врахування індивідуальних особливостей, а це дуже важливо. Тому що те, що повинні зробити вчителі, школа разом з батьками, з громадськістю, це допомогти дитині самопізнати себе й саморозвинутися на основі талантів, на основі здібностей. І тоді, ставши дорослою, людина максимально себе самореалізує. Бо така людина займатиметься улюбленою справою і займатиметься фахово. Ось чому я високо ціную проект «ПіснеЗнайка», і академія педагогічних наук всіляко його підтримує. Раді будемо продовжувати сприяти його подальшому розробленню і втіленню в освітньому процесі України.

Між іншим, це проект, який може бути успішно втілений не тільки в школі, а й у позашкільній роботі і, що особливо важливо, для роботи вдома дітей, для того, щоб поєднати пізнавальний елемент з елементами відпочинку. Це якраз, на мій погляд, найбільш така притаманна для дитини, особливо початкового віку, початкової школи, методика.

ДИКТОР. На скільки важко ламати стереотипи в суспільстві? У принципі в освіті наше суспільство досить консервативне. Я маю на увазі не тільки концептуально, а ті ж батьки, ті ж учителі. Наскільки важко щось доводити?

В.Г. Кремень. Хороше дуже питання. Вважаю, що одним із недоліків нашого суспільства є надмірна консервативність. І це властиво для суспільства в цілому. Для всіх сфер суспільного життя. На превеликий жаль, воно властиве й для освіти. І ця консервативність, вона завжди є недоліком, якщо є надмірною, особливо є недоліком у ХХІ столітті, оскільки людство приходить до нового типу прогресу. До інноваційного типу прогресу. Сьогодні знання, технології, ідеї змінюються скоріше, ніж змінюється людське покоління. Через те треба формувати дитину, яка була б здатна до постійних змін, сприймала розумні зміни, творила їх. І в цьому відношенні консерватизм є великим гальмом розвитку і кожної окремої людини, і суспільства в цілому. Тому модернізація освіти, підготовка людини з інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, здатністю до інноваційного типу діяльності. Тобто підготовка інноваційної людини є завданням школи №1.

ДИКТОР. З ким потрібно працювати в цьому напрямі? З батьками чи вчителями?

В.Г. Кремень. Ви знаєте, треба працювати з усіма. Треба працювати з громадськістю, із суспільством у цілому. Треба формувати громадську думку про необхідність переборення консерватизму і про необхідність сприяння впровадженню нового, передового, технологічного, сучасного. По-друге, треба працювати цілеспрямовано з батьками, які опікують дитину і які активно повинні брати участь у формуванні нової людини. Безумовно, треба працювати з учителями. На превеликий жаль, при великій шані й повазі до вчительства далеко не всі наші колеги розуміють необхідність реалізації цих завдань. Ну і, безумовно, із самими дітьми. Пам’ятати, що працюючи з усіма категоріями, ми якщо чесно говорити, зможемо досягти найбільших успіхів лише працюючи з дітьми. Тому що це нове покоління дітей, які повинні залишити в минулому і традиції, які вже віджили своє, і, скажімо, консервативні настрої, й усе те, що взагалі заважає бути в контексті сучасного динамічного, суспільного розвитку. Пам’ятаєте, є така приказка східна? Коли бажали комусь поганого, то казали: «Хай би ти жив в епоху змін». Так от, ми повинні зрозуміти, що людство, а разом з людством і Україна, вступило в епоху постійних змін. І змінність не є винятком у житті людини чи суспільства. Змінність є однією з найхарактерніших рис способу життєдіяльності і людини і суспільства в цілому. І ми повинні готувати суспільство, а значить окрему людину, бути здатним до змін, до змінюваності, до динамізму в розвитку. Зможемо це зробити, забезпечимо майбутнє і України в цілому і кожного громадянина. Залишимось консервативними, недолугими, традиціоналістськими, матимемо дедалі гірше становище в Україні. Тому ось такі методики, про яку ми сьогодні говорили і поряд з нею інші нововведення в освіту, формування дитини мають надзвичайно велике значення. Вони визначають майбутнє цих дітей і майбутнє країни.